огорожа
1огорожа — См …
2огорожа — і, рідко огоро/да, и, ж. Паркан, стіна, тин і т. ін., які оточують що небудь. •• Запобі/жна огоро/жа огорожа робочих місць на висоті та проходів до них, яка запобігає падінню людей …
3огорожа — огорожа, огорожи, огорожи, огорож, огороже, огорожам, огорожу, огорожи, огорожей, огорожею, огорожами, огороже, огорожах (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») …
4огорожа — огор ожа, и, твор. п. ей …
5огорожа — (1 ж), Тв. огоро/жей; мн. огоро/жи, Р. огоро/ж …
6огорожа — и; ж. Нар. разг. = Изгородь …
7огорожа — и; ж.; нар. разг. = изгородь …
8огорожа — (те, що відгороджує, оточує що н.), загорода, загорожа; мур, стіна (перев. з цегли); вориння, ві[о]р я (із жердин) Пор. паркан, тин …
9огорожа — іменник жіночого роду рідко …
10огорожа — о/горож/а …
11жива огорожа — Вузькі й густі насадження дерев з кущами вздовж доріг, навколо полів, городів, котрі перегороджують вільний доступ тваринам і захищають їх від вітру й заносів …
12паркан — (огорожа, перев. дерев яна); присадок, палісадник (невисокий, легкий); штахети мн., штахет(ник), штахеття (перев. з дощечок); частокіл, гострокіл (із щільно припасованих убитих у землю кілків, паль); живопліт (із дерев, кущів, щільно посаджених… …
13тин — (огорожа з лози, хворосту тощо); ліса, пліт; перетинок (невеликий) Пор. огорожа, паркан …
14огорожати — ОГОРОЖА|ТИ (1*), Ю, ѤТЬ гл. Ограждать, загораживать. Образн.: Ѥгда д҃ша изидеть ѿ тѣла. идѹть съ нею и ангели. сърѣтають же ю и силы тьмѣ… То тъгда не ан҃гли борутьсѧ [так!] съ ними нъ добра˫а дѣла ˫аже сътвори д҃ша. да || огорожають ю отъ нихъ… …
15вівтарна перешкода — Огорожа у вигляді стінки або парапету між вівтарем і основною частиною молитовного залу у православному християнському храмі …
16ґрати — Огорожа з переплетених металевих кованих прутів (рідко з дерева і каменя) для вікон, дверей, брам, камінів. В кожній художній епосі і стильовому періоді відзначалися характером художнього оформлення. Відрізняють т. зв.: ґрати кубоваті (копитчаті) …
